Дослідження

Сьогоднi на кафедрi проводяться як експериментальнi, так i теоретичнi дослiдження, у тому числi астрономiчнi та iоносфернi спостереження, активнi експерименти на космiчних апаратах. З 1992 р. на кафедрi працює група фiзикiв-теоретикiв, спецiалiстiв з теорiї космiчної плазми.


Основнi напрямки наукових дослiджень кафедри:

Фiзика сонячної корони та активних утворень на Сонцi.
Фiзика сонячно-земних зв'язкiв.
Ефемеридна астрономія.
Фiзика, динамiка i космогонiя комет та малих тiл сонячної системи.
Оптичнi спостереження та фiзика полярних сяйв.
Активнi експерименти в космосi, спостереження з космiчних апаратiв.
Теорiя хвильових процесiв у космiчнiй плазмi.
Дослiдження озоносфери ("озонової дiри") та верхньої атмосфери Землi на антарктичнiй станцiї академiк Вернадський.
Астрономiчне приладобудування та автоматизацiя спостережень.

Основнi науковi та науково-органiзацiйнi досягнення кафедри:

Кафедра органiзувала та провела бiльше 50 експедицiй для спостережень сонячних затемнень, полярних сяйв, комет, метеорних потокiв, керованих експериментiв у космосi, а також для дослiджень геофiзичних характеристик. Серед них є експедицiї за полярне коло i на екватор, на Кубу i в Антарктиду, на ракетний полiгон Капустин Яр i о. Сахалiн. Активними учасниками експедицiй завжди були студенти та аспiранти кафедри. Також ведуться регулярні геофізичні спостереження. Постійно обраховуються та представляються у всесвітній мережі Інтернет комп’ютерні ефемериди.


Спостереження сонячних затемнень:

Спостерігачі: С.К.Всехсвятський, О.Т.Несмянович, М.I.Дзюбенко, Г.А.Рубо , В.Г.Iванчук, О.С.Попов, М.І.Пішкало, В.М. Івченко, В.Я. Чолій, В.М. Решетник та iншi.
1952 - Казахстан 1973 - Мавританiя,
1954 - Чернiгiвська обл. 1976 - Азербайджан
1961 - Крим i Башкирiя 1981 - Сахалiн i Казахстан
1965 - острови Кука 1990 - Магаданська обл.
1968 - Курганська обл. 1991, 1994 - Бразилiя
1970 - Мексика 1999 - Румунія
1972 - Чукотка

Спостереження полярних сяйв:

Спостерігачі: С.К.Всехсвятський, Д.П.Андрiєнко, М.I.Дзюбенко, М.М. Близнюк, Г.П.Мiлiневський, О.М.Євтушевський та iншi.
Роки спостережень: 1958-1959, 1960-1961, 1961-1962, 1962-1963, 1965, 1967, 1973-1974, 1976, 1979 - бухта Тiксi, острiв Муостах, мис Шмiдта.

Радiовимiрювання емiсiй iоносфери:

Спостерігачі:С.I. Мусатенко, В.В. Чмiль, та iншi.
1974 - Архангельська область.
1981, 1991 - Туркменiя.
1988, 1989 - Пущино, Московська обл.

Активнi експерименти в космосi:

Брали участь: М.I.Дзюбенко, В.М.Iвченко, Г.П.Мiлiневський, О.М.Євтушевський, В.П.Лапчук, та iншi.
1973, 1975-1992 - полiгон Капустин Яр, Архангельська область, науково-дослiдне судно Професор Зубов, Куба, космодром Байконур.

Комплекснi геофiзичнi вимiрюванння (магнiтне поле, озон, iоносфера):

Брали учать: Г.П.Мiлiневський, М.А.Леонов
1995-2001 - станцiя Академiк Вернадський, Антарктида.

Наукові праці (публікації співробітників кафедри за 2006-2017):

2006,2007,2008,2009,2010,2011,2012,2013,2014,2015,2016,2017

Навчальні посібники:

Перелік навчальних посібників

Науковий доробок:

  1. запропонована концепцiя протяжної динамiчної сонячної корони, що складається з корпускулярних сонячних потокiв (корональних променiв);
  2. побудована перша реальна модель сонячної корони (гiдродинамiчна, 1953-1957 рр.), що випередила вiдкриття явища сонячного вiтру;
  3. розроблена еруптивна теорiя походження комет внаслiдок викиду їх iз планетних систем; передбачено iснування кiлець у великих планет i вулканiв на їх супутниках;
  4. створена кометна i радiоастрономiчна станцiя в с.Лiсники;
  5. вiдкритi структурнi елементи сонячної корони: надтонкi струменi, корональний дощ, пустоти, субтранзiєнти;
  6. ототожнено емiсiї гелiю в свiтiннi полярних сяйв, береговi ефекти в їх морфологiї, вперше в СРСР проведенi масовi визначення висот полярних сяйв, вивченi просторово-часовi характеристики тонких деталей сяйв;
  7. проведенi успiшнi спостереження 11 сонячних затемнень, 60 комет, iнших небесних об'єктiв рiзними методами, 43 керованих експериментiв в космосi, полярних сяйв протягом 16 сезонiв;
  8. створено та підтримується регулярна щорічна публікація "Комп’ютерні ефемериди"
  9. вiдкритi комети Чурюмов-Герасименко 1969i та Чурюмов-Солодовнiков 1986i;
  10. розроблена модель спалахiв комет пiд дiєю високошвидкiсних потокiв сонячного вiтру;
  11. створено унiкальний каталог фiзичних характеристик комет, що спостерiгалися до 1985 року;
  12. створенi космiчний коронограф ВК-I, ультрафiолетовi космiчнi спектрометри БУФС-1,-2; високочутливий фотометр УФ-3К (для супутника "Iнтеркосмос- 24"), ракетний радiометр iнфрачервоного випромiнювання "IКАР";
  13. зареєстровано радiовипромiнювання iоносфери Землi в метровому дiапазонi хвиль на середнiх широтах;
  14. в мiжнародних виданнях надруковано цикл статей з питань теорiї турбулентностi та нелiнiйних хвильових структур у космiчнiй плазмi; дано пояснення ряду несподiваних результатiв мiжнародних супутникових проектiв ARAKS (1975), Porcupine (1982), APEX (1991-1995), CRRES (1991-1995), Freja (1992-1995), Interball (1995-98).

 

Мiжнароднi зв'язки:

Кафедра ще з 50-х рокiв активно бере участь у мiжнародних проектах, присвячених дослiдженню Сонця, сонячно-земних зв'язкiв, навколоземного космiчного простору: Мiжнародний Геофiзичний Рiк, Мiжнародний Рiк Спокiйного Сонця, "Динамiка сонячної корони", а також мiжнародних ракетних та супутникових проектах АРАКС, Зiрниця, Сполох, АПЕКС, CRESS, Iнтербол, "Попередження" та iн.

Участь у виконаннi Нацiональної космiчної програми стимулює мiжнароднi науковi контакти. З Iнститутом Космiчних Дослiджень РАН (Москва) та Центром Космiчних Дослiджень (Польща) виконується спiльне опрацювання даних вимiрювань КА Iнтербол та Прогноз в магнiтосферi Землi. Зi Шведським Iнститутом Космiчної Фiзики ведеться обробка та iнтерпретацiя даних плазмових спостережень на супутнику Freja.

Нацiональним космiчним агентством України ведеться розробка космiчного проекту Попередження (вивчення iоносферних провiсникiв землетрусiв) за участю України, Росiї, США, Францiї, Швецiї, Великобританiї, Болгарiї, Угорщини та Польщi. Кафедра є головною органiзацiєю з координацiї наукової програми та створення комплексу бортової апаратури. У перiод з 1993 по 1995 рiк зав. кафедрою проф. М.Я. Коцаренко був науковим керiвником проекту "Попередження.

Проводяться систематичнi геофiзичнi спостереження на антарктичнiй станцiї Академiк Вернадський (колишнiй британськiй станцiї Фарадей, яку було передано Українi у 1996 р.), виконуються спiльнi з Британською Антарктичною Службою дослiдження. У перiод 1995-97 рр. керiвник Першої української антарктичної експедицiї був доктор ф.-м.н. Г.П.Мiлiневський. На станцiї Академiк Вернадський здiйснюється, зокрема, вивчення озоносфери ("озонової дiри") та верхньої атмосфери Землi за мiжнародною програмою дослiджень геосфери та бiосфери (International Geosphere Biosphere Program), а також продовжуються розпочатi в 50-i роки британськими дослiдниками iоносфернi та геомагнiтнi вимiрювання. Кафедра пiдтримує науковi стосунки з бiльшiстю випускникiв, якi працюють за кордоном в галузi астрономiї та фiзики космосу.